Еволюція валютної системи.

За поточними операціями і за переміщенням капіталів і кредитів.

Повна конвертованість валюти означає її вільний обмін на іноземну валюту для всіх категорій власників у будь-якій формі і при всіх операціях без обмежень сум.

Часткова (обмежена) конвертованістьозначає, що обмін дозволяється тільки для певних власників або по певних видах операцій.

Конвертованість внутрішня- вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів (юридичних і фізичних осіб даної країни) та вільні платежі їх за кордоном.

Конвертованість зовнішня - вільне нагромадження даної валюти на рахунках нерезидентів (юридичних і фізичних осіб іншої країни) переказ її за кордоном чи конвертації в іншу валюту.

Кожен із видів є частковою (обмеженою) конвертованістю валюти. Більш доступною для запровадження є зовнішня конвертованість оскільки вона сама по собі зумовлює приплив в країну іноземної валюти для нерезидентів.

Конвертованість за поточними операціями - означає, що національна валюта вільно обмінюється тільки для забезпечення повсякденної зовнішньоекономічної діяльності учасників міжнародних відносин (торгівля, страхування транспорт, туризм та інше).

Складнішим для забезпечення є конвертованість валюти за операціями, пов'язанихїми з переказом капіталів і кредитів.

Умовою конвертованості є: розвинена грошова і банківська системи ;відлагоджений ринковий механізм; нагромаджений певний золотовалютний резерв; свобода експортно-імпортних операцій тощо.

Розвиток системи міжнародних валютних відносин можна умовно поділити на 4 етапи:

Паризька валютна система - (система золотоносного стандарту). Стихійно сформувалася на поч.ХІХ ст., а офіційно оформлена в 1867 р. в Парижі.

Основні принципи:

а) використання золота як єдиного міжнародного резервно-платіжного засобу;

б) фіксація золотого вмісту національних валют і їх розміру на золото;

в) встановлення обмінного курсу валют на основі золотого паритету;

г) вільна міграція золота між країнами;

д) коливання обмінних курсів у вузьких рамках золотих точок, які залежать від величини затрат на вивезення золота для обміну на іноземну валюту.



Генуезька валютна система (система золотодевізного стандарту) створена згідно рішення міжнародної конференції в Генуї в 1922р.

Основні принципи:

а) використання національних кредитних грошей (девізів) як міжнародних платіжно-резервних засобів (анг. фунт стер., фр. франк, дол. США);

б) вільний обмін провідних валют на золото, а всіх інших – на ці валюти;

в) вільне коливання валютних курсів без золотих точок;

Бреттонвудська валютна система (золотодоларовий стандарт) оформлена в 1944 р. на спеціальній валютно-фінансовій конференції ООН.

Основні принципи:

а) збереження ролі золота як загального еквівалента;

б) закріплення ролі основних резервних валют на золотом за фіксованим курсом;

в) обов’язковий розмін резервних валют на золото за фіксованим курсом;

г) фіксація ринкової ціни на золото на рівні 35 USD за 1 трійську унцію (= 31,1 г );

д) заборона вільної купівлі і продажу золота (крім ЦБ);

е) встановлення країнами-членами твердих паритетів власних валют стосовно USD (+-1%)

є) порівнювання валют одна з одною та здійснення їх обміну на основі фіксованих паритетів до USD;

ж) створені Міжнародний валютний фонд ( МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)

Кількаразова девальвація долара у 70-ті роки та стрімке зростання ціни золота спонукали през. Ніксона у 1973 р. відмінити обмін валют на золото.

Ямайська валютна система (Кінгстонська валютна система) створена на конференції країн-членів МВФ у 1976 р. у Кінгстоні.

Основні принципи:

а) відміна офіційної ціни золота і золотих паритетів;

б) припинення обміну долара на золото для Центральних банків;

в) вільне здійснення операцій з купівлі-продажу золота на ринку;

г) визнання в якості міжнародних розрахункових засобів валют ін. країн та СДР;

д) виконання МВФ функцій міждержавного валютного регулювання.

Результатом реґіональної валютної інтеграції стало утворення Європейської валютної системи (ЄВС) і вона почала існувати на основі вже існуючих елементів міждержавного валютного регулювання , зокрема таких, як “Європейська змія”, Європейський фонд валютного співробітництва(ЄФВС), європейська розрахункова одиниця(ЄРО). Вона була створена у 1977р. з метою стабілізації валютних курсів, а також зменшення економічно залежності країн-учасниць від дестабілізуючого зовнішнього впливу.

ЄВС базувалася на трьох основних елементах:

1. Зобов’язання країн – членів підтримувати коливання ринкового курсу своїх валют у межах вузького діапазону

2. (+-2,25% взаємного центрального курсу), який розраховується для кожної пари національних валют, на основі їх власних центральних курсів, що вираженні в ЕКЮ.

3. ЄФВС, базується на “кошику” національних валют.

4. Механізм надання кредитної і взаємної фінансової допомоги тим урядам, які переживають фінансові труднощі при підтримці ринкового курсу своєї валюти в межах узгодженого діапазону відхилень.


2675288191400741.html
2675323337453141.html
    PR.RU™